Літературно-артистичне товариство — об’єднання київських митців (письменників, музик, малярів), осередок художнього життя України на межі ХІХ-ХХ ст. Його представники (М.Лисенко, М.Старицький, І.Нечуй-Левицький, Марія Заньковецька, М.Мурашко, Леся Українка, Людмила Старицька-Черняхівська, М.Соловцов, М.Садовський, А.Купрін та ін..), пропагуючи кращі зразки мистецтва (влаштовували виставки, концерти, літературно-музичні вечори, творчі конкурси тощо), створювали художнє мікросередовище, де цінувався талант, де панували високі естетичні критерії. Л.-а.т., хоч було заборонене царською владою (1905), ще тривалий час не втрачало свого потенціалу, про що свідчить підготовлений ним альманах “Терновий вінок” (1908). У надрах товариства сформувалася літературна організація “Плеяда”, закладалися основи митця нового типу естетичної свідомості, засвідченого українським письменством початку XX ст.