Ліричний портрет — один із поширених в українській поезії жанрів, в якому змальовується внутрішній світ певної особи (при певних зовнішніх атрибутах), виражаються її сутнісні риси. Приклад Л.п. — уривок із вірша Є.Маланюка “До портрета Мазепи”:

[…] В панцир закуто груди і плечі.
Тінню за ними — спалені крила.
Серце юне і тіло старече
Пурпур і бронза окрили.
Риму козацького сивий Марсе!
Чули століттями, сивий гетьмане,
Гул погребовий гетьманського маршу
Крізь Петербургу затруті тумани.
Квітень не всує спалахнув у січні,
О, імператоре пізніх літ! —
Вічна пам’ять плечам владичним,
Що обіймали блакитний міт.