Лічилка — один із жанрів дитячого фольклору, римовані лаконічні вірші від п’яти до десяти (іноді — більше) рядків, призначені для розподілу ролей під час гри, послідовності участі в ній. Виконуються в чіткому ритмі. Л. будується на ірраціональній основі, не вкладається в логічну схему, має асемантичні сполуки (“Ене, бене, реч…”), характеризується деформованим сюжетом (“Еники-беники їли вареники”), має – яскраві ознаки суголосного словотворення — цією традицією живилася практика авангардизму (футуризму та ін.), наприклад, заум. За походженням Л. пов’язані з магічними обрядами глибокої минувшини, з ворожіннями на числах, з історичною, фрагментарно зафіксованою пам’яттю (“Обре, обре, заховайся добре”), із слідами табу, що зумовлюють принадну загадковість жанру. Л. спонукають дітей до словесної творчості, їхні мотиви використовуються у літературі (поезії) для дітей (Наталя Забіла, Тамара Коломієць, В.Лучук, О.Орач та ін.), набуваючи “окультурненого” вигляду;

Одна маленька дівчинка
пішла гуляти в сад.
Там дві зелені яблуньки
край тину встали в ряд.
Під вітами три квітоньки,
чотири будяки.
Над ними п’ять метеликів
ведуть свої танки […]

(Наталя Забіла).