Лексикон (грецьк. lexikon — словник) — 1. Лексика; запас слів, який виявляється у варіанті мовлення, пов’язаному з певною сферою людської діяльності, або характерний для якої-небудь особи. Наприклад: “Мому серцю не раз допіка,/ Як почую оте несусвітне/ Покалічене “слово новітнє”/ 3 “лексикону” своїх земляків,/ Коли їду в село до батьків…” (М.Карпенко). Слова, притаманні різним Л., нерідко вживаються у художній літературі для мовної характеристики (індивідуалізації та типізації) персонажів, поглиблення естетичної правдивості відтворення подій, ситуацій, явищ. Так, у “Сибірських новелах” Б.Антоненка- Давидовича використовується лексика з кримінального жаргону: “Коли в’язні, помившись, виходили з лазні й конвоїри робили шмон, Петя, виставляючи наперед свій “наган”, метко зазирав у лазні під лави — чи не сховався де який зек”. 2. Словник. Першим словником, який мав таку назву, був надрукований у Києві (1627) відомий “Лексиконъ Славєноросскій и именъ тлькованіє” Памви Беринди. Цей Л. став взірцем для укладання подібних словників в Україні. Згодом так називали мовні та енциклопедичні словники і в Росії впродовж XVIII та в першій половині XIX ст.