Книжний героїчний епос — літописи княжої та козацької доби, в яких відображена боротьба українського війська із зовнішніми нападниками, прославляються військова мужність і сила, рицарські чесноти князів, гетьманів, кошових, полковників, воїнів-дружинників і козаків. Розповідається про їх суходільні та морські походи на Візантію, Крим, Туреччину, Польщу, Московію, національно-визвольну війну під орудою Б.Хмельницького, битви за утвердження державності під керівництвом І.Виговського, П.Дорошенка, І.Мазепи, П.Орлика. Ідеалом є вояк-лицар, дружинник, козак, державець-володар, які втілюють у собі найкращі риси народного духу, вояцької звитяги та жертовної самовідданості. До К.г.е. належать світські та монастирські літописи ХІ-ХШ ст., їх компіляції XVII-XVIII ст., крайові пам’ятки. За своїм змістом і героїко-патріотичним духом вони суголосні з пам’ятками усного героїчного епосу — билинами, думами, історичними переказами, піснями, книжною героїчною поезією (від “Слова про Ігорів похід” до “Героїчних віршів” Івана Уманського), романтичною поезією XIX ст. Найвидатнішими творами є “Повість минулих літ”, літописи — Київський, Галицько-Волинський, Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка, “Історія русів”. Значна художня вартість та героїко-епічна спрямованість притаманні Львівському, Хмельницькому, Чернігівському, Лизогубівському, П.Симоновського літописам, “Короткому описові Малої Росії” М.Плиски, “Двом гісторіям” Г.Покаса, “Зібранню історичному” С.Лукомського. Припущення про княжі і козацькі літописи як книжний героїчний епос висловлювали І.Франко, М.Грушевський, М.Возняк, Д.Чижевський(див.: Вояцька повість).

Меню