Ізоморфізм (грецьк. isos — рівний, morphe — форма, вигляд) — поняття, що характеризує відповідність між структурами подібних об’єктів. Ізоморфними є системи, в яких кожному елементові однієї системи відповідає лише один елемент другої системи і навпаки. Коли характеризують І. об’єктів пізнання, то абстрагуються від природи, сутності їх елементів, зосереджуються тільки на структурах. У цьому сенсі говорять про І. художніх творів щодо дійсності в натуралізмі і реалізмі. Модерністські напрями не відмовляються від І., хоч будують твори на неміметичних засадах. Однак у певному аспекті вони зберігають елементи І., зокрема, на рівні поетичного мовлення. Тут І. трактують як властивість різних семантичних елементів об’єднуватися в таку смислову сполуку, в якій первісні значеннєві чинники втрачають своє функціональне призначення. Принцип І. закладений, зокрема, в ідіомах. Він спостерігається також в основі тропів, що не підлягають прямому декодуванню:

Десь клюють та й райські птиці
Вино-зелено

(П. Тичина).

Інколи в поетичному тексті І. з погляду логіки набуває вигляду суперечливих взаємовиключень, однак внутрішньо вмотивованих у художньому контексті, де активізуються не так раціональні, як ірраціональні тенденції:

Дерева шиють і шиють.
Боляче голкою
Щебіт ранять
І вишивають квітку

(М. Воробйов). 

Меню