Ізоляціонізм (англ. isolationism, від фр. isolation — роз’єднання, відокремлення) — широкий суспільний рух, що виник у США наприкінці XIX ст. на основі ідеї невтручання у суспільно-політичні процеси поза американським континентом; загальна назва естетичних концепцій, які на основі вчення І.Канта про незацікавленість естетичного судження обстоювали і розробляли вчення про автономність естетичних цінностей, самодостатність мистецтва, незалежність митця від суспіль-но-політичних, економічних, ідеологічних умов і доктрин. Цим терміном часто зловживали радянські естетики і літературознавці 60-80-х XX ст., критикуючи т.зв. “ревізіоністські” та “буржуазні” вчення А.Шопенгауера, Б.Кроче, Т.-С.Еліота, структуралістів Я.Мукаржовського, Р.Якобсона, постструктуралістів (Ж.Дерріда, Р.Барт, Юлія Крістева). Див.:Герметизм.