Ізоколон (від грецьк. isos — рівний та kolon — частина речення, складник періоду) — стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, задля інтонаційної та смислової увиразненості поетичного мовлення:

На горі гора,
а на тій горі
піч горить.
Піч горить —
хліб пече.
“На тобі, пече,
мою печаль,
хай хліб пече,
а не серце молоде”

(В. Голобородько).

В І. спостерігаються ознаки ізосинтаксизму.