Ізохронізм (грецьк. isos — рівний та chronos — час) — рівночасся; принцип ритмічної організації вірша, котрий полягає у поділі його на ритмічні групи, рівні між собою у часі їх вимови. На основі І. будувалося античне віршування, а також східне (аруз), класичне китайське, санскритські джаті тощо. Принцип І. складає платформу тактометричної системи російського віршознавця О.Квятковського. І. притаманний деяким жанрам народної творчості, зокрема коломийкам, до яких зверталися й українські поети:

Вийди, вийди у садок, королівно з казки,
Приберу тебе в вінок за хвилину ласки

(П.Карманський)