Імажизм (фр. image — образ) — модерністська течія у світовій літературі, наріжним каменем якої є поняття образу як самодостатньої одиниці поетики художнього твору. Зародилася в англо-американських мистецьких колах на початку XX ст. Теоретиком вважається Т.-Е.Г’юм — засновник клубу “Школа імажизму”. Пізніше цей напрям у літературі представляли Е.Паунд, Р.Олдінгтон, Дж.Г.Флетчер, Т.-С.Еліот та ін. Основні засади І. зводилися до усвідомлення значимості образу в поетичній мові як інтелектуального емоційного комплексу. Одночасно образ вважався не оздобленням, а органічною цілісністю поетичної естетики. Імажисти впроваджували і культивували верлібр, а також японські хоку. Вважається, що після 19301, припинив своє існування в літературі як напрям. В українській поезії творчість Б.-І.Антонича мала певні ознаки І.