Головний наголос — виразний словесний наголос у вірші, котрий, за законами української версифікації, розподіляє свою ритмотворчу функцію з побічними наголосами одного і того ж самого слова. Так, у вірші П.Тичини “Арфами, арфами…” епітет “самодзвонними” має Г.н. на третьому складі при побічному наголосі на першому. Так само у вірші “Закучерявилися хмари…” спостерігається Г.н. у слові “закучерявиш ся” на четвертому складі при наявності побічного на другому та шостому, зумовленому впливом ямбічної строфи та пірихіїв. Г.н. актуалізується також при наявності різнонаголошених рим.