Гнома (грецьк. gnomos — думка, судження, висновок) — в античній трагедії — вислів, яким закінчується монолог. Тоді ж існувала гномічна поезія (Гесіод, Солон, Архілох), що пізніше поширилася в індійській, перській та арабській ліриці. Нині Г. означає дуже стислий вірш, який містить певну, здебільшого афористичну, думку:

Живу, терплю й умру, як всі звірята

(Б.-І.Антонич).

Г. можна вважати також різновиди двовірша чи катрена (наприклад, рубаї), що акумулюють афористичний вислів повного філософського змісту та художнього узагальнення.

Меню