Гетерофемія (грецьк. heteros — інший, означає різнорідність; друга частина терміну походить від імені давньогрецької богині правосуддя Феміди) — помилкова заміна певного слова близьким йому за звучанням, але не за змістом. Так, словосполучення “духовне явище” стосується духівництва, хоч часто воно вживається у розумінні причетності до Духу, що у цьому випадку мусило б мати відповідний вигляд: “духове явище”. Приклади Г. трапляються і в текстах художньої літератури. У циклі “Нічні концерти” М.Бажана, зокрема у поезії, присвяченій бразильському композитору Вілла-Лобосу, замість танцю “маламбо” вжито слово “кіломбо”, що означає вуличну назву публічного дому:

Танцюй же кіломбо, хлопче!
Підплескуй кіломбо, дівча!
Хай землю ваш запал завзятіше топче.
Гуртом! Гуртом! Плечем до плеча!

У сучасній українській мовленєвій практиці, захаращеній русизмами, дається взнаки міжмовна Г. (українське слово рожа — квітка, російське рожа — вульгарна назва обличчя; українське калитка — гаманець, російське калитка — хвіртка і т.д.), що породжує хворобливі білінгвічні явища, висвітлені художньою літературою (“Дзвоник” Б.Грінченка, “Мина Мазайло” М.Куліша, “Кирильцьо” О.Підсухи).