Герметизм (італ. ermetismo, від ermetio — замкнений) — напрям в італійській поезії в період міжвоєнного двадцятиліття (Д.Унгаретті, Е.Монтале, С.Квазімодо, А-Гатто, Л.Сінісгаллі та ін.), започаткований Дж.Леопарді. Г. був естетичною реакцією на тоталітарний, фашистський режим, художньою відповіддю на виклик історії, зосереджувався на основному мотивові — трагізмі людського буття, самотності самоцінної особистості, на пошуках духовних цінностей в глибинах незалежної душі. Попри те, представники Г. поглиблювали зображувально-виражальні можливості лірики, захоплювалися експериментуванням у творенні трошки та версифікації, обстоювали принцип артизму в поезії філософсько-медитативного спрямування. Поняття Г. вживається й у значенні ізоляції митця від дійсності (див.: Ізоляціонізм).