Геній (лат. genius — дух) — найвищий ступінь обдарованості, таланту; людина, що володіє таким талантом. Г. — постійна проблема філософсько-естетичних, психологічних роздумів. Платон, Г.-В.-Ф.Гегель, А.Шопенгауер, Б.Кроче, Ч.Ломброзо, С.Грузенберг, Д.Овсянико-Куликовський, О.Іліаді залишили чимало спостережень над особливостями Г., думок про його сутність, роль у житті суспільства, розвитку мистецтва. Розрізняють природні задатки як психо-фізіологічну основу обдарованості людей, а за ступенем прояву обдарованості, потужністю емоційно-інтелектуальної сфери, співвідношенням інтуїції і дискурсивного мислення — дар, талант, Г. Д.Овсянико-Куликовський, крім психологічних передумов геніальності (незвичайна чутливість, вразливість, активність інтуїтивно-підсвідомої сфери, розвиток інтелекту), виділяв у Г. особливу працьовитість, інтенсивну діяльність, спрямовану на розв’язання складних проблем, створення оригінальних концепцій, мистецьких явищ.