Гекзаметр, або Гексаметр (грецьк. hexdmetros — шестимірник) — метричний (квантитатичний) вірш шестистопного дактиля (— ∪ ∪), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова — хорей. Як правило, Г. має одну цезуру (після третього складу третьої стопи, а давньогрецький Г. — і після другого складу третьої стопи) або дві (після другого складу другої та четвертої стоп), вона розмежовує вірш на два піввірші: перший — з низхідною ритмічною інтонацією, другий — із висхідною. Метрична схема Г. з найуживанішою цезурою така:

— ∪ ∪/— ∪ ∪/— //∪ ∪//— ∪ ∪/— ∪ ∪/— ∪.

Г. застосовується в багатьох жанрах античної поезії (епос, ідилія, гімн, сатира, послання), а в сполуці з іншими розмірами (пентаметр) — в елегіях та епіграмах, до нього зверталися Гомер, Вергілій, Теокріт та ін. У силабо-тонічному віршуванні Г. передаються сполученням дактилів (— ∪ ∪) з хореями (— ∪), що замінюють спондеї, стаючи різновидом павзника. У поезії нового часу до Г. як розміру, що передає величне та поважне враження, звертався Й.-В.Гете (“Герман і Доротея”), Г.-В.Лонгфелло (“Еванджеліна”), К.Донелайтіс (“Пори року”) та ін. В українській поезії Г. спостерігається в доробку К.Думитрашка, П.Ніщинського, Лесі Українки, М.Рильського, П.Тичини, М.Вінграновського та ін. Приклад Г. з доробку П.Тичини:

Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.
— Ану одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? —
Застукало в серці, різнуло: ой горе! це ж гості до мене!
Та чим же я буду вітати — іще ж не вварився синочок…
Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько.
Гостей вона просить проходить — сама ж замикає за ними […]