Фоніка (грецьк. phoneo — вимовляю, звучу) — звукова організація поетичного мовлення; віршові засоби, які надають ліричному Творові милозвучності, посилюють його емоційність та виразність. У широкому значенні Ф. — галузь літературознавства (віршознавства), яка висвітлює естетичну функцію звуків у художньому творі як певної звукової цілості, аналізує та відповідно класифікує їх; у вужчому — фонічні властивості творів стильової течії, напрям у творчості окремого автора. Ф. включає в себе поняття “евфонія” та “какофонія”. Будучи розділом фонетики, водночас фіксує відхилення від фонетичних мовних нормативів, які мають естетичну вартість.

Меню