Епіталама (грецьк. epithaldmios — шлюбний, весільний ) — у давньогрецькій ліриці — пісня на честь молодого подружжя, яку виконували після шлюбних урочистостей. У пізніші часи — будь-який твір панегіричного характеру, написаний з нагоди одруження. Е. зустрічається в Сапфо, Теокріта, згодом — в Е.Спенсера, Я.Кохановського, І.Северяніна та ін. В українській поезії до Е. можна віднести вірш М.Рильського:

Нашу шлюбну постелю вквітчали троянди пахучі,
Образ Кіпріди її благословляє з кутка.
Ми принесемо богині смокви медово-солодкі,
Темний, міцний виноград і молодих голуб’ят.
Сонце сховається в морі, троянди запахнуть п’янкіше.
Руки шукатимуть рук, уст пожадливі уста…
Дай же нам сили, богине, в коханні вродливими бути
І в заворожену ніч мудрого сина зачать.