Епітафія (грецьк. epitаphios, від ері — на, над і tаphos — могила)— надмогильний напис у віршах чи прозі, поширений в античну добу переважно у вигляді епіграми, пов’язаний з: культом мертвих. В Елладі такі написи мали дидактичну функцію, особливо на могилах загиблих героїв, де вони починалися словами: “Подорожній, спинись! Тут похований той, хто поліг за вітчизну…” В літературі нової епохи Е. могла вже адресуватися уявному покійникові, а невдовзі набула сатиричного колориту, висміюючи в дошкульних виразах пороки конкретної особи чи суспільного явища. В Україні Е. поширилася в період бароко (Афанасій Кальнофойський, Лазар Баранович, Варлаам Ясинський та ін.), не втрачаючи популярності донині. Типовим прикладом Е. може бути цикл “Мандрівка по цвинтарю” В.Симоненка, один із віршів якого — “Метушливому”:

Весь вік спішив і метушився —
Попав у пекло, в рай спізнився.