Епаналепсис (грецьк. epanalepsis — повторення) — інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну експресію вірша, строфи. Е. може бути евфонічним:
Червневий день в іржі червленій
і луки черленню взялись […]
і дзвонить день червневий лунко,
і червень серце черленить
(Б Кравців);
а також лексичним:
Я — випадок. Я із закону випав
І впав у винятковість, як у сон
(І.Світличний).
Різні види Е. є важливими чинниками ритмо-мелодійної і лексико-композиційної злитості строфи.