Екзотика (грецьк. exotikos — чужий, іноземний) — незвичайні для мистецтва та літератури культурні явища, які на тлі традиції вражають особливими, “нетиповими” якостями. Саме такими сприймалися в Європі гаїтянські полотна П.Гогена, поетична збірка А.Кримського “Пальмове гілля” (1901) — українським читачем:

Ох, арабські фоліанти!
Вас несила вже читати;
Бо розкинувсь сад запашний
Під вікном моєї хати.
Підведу од книжки очі, —
Під вікном ростуть банани,
Шелестять високі пальми,
Мирти, фіги і платани […].

Екзотичні мотиви викликають свіже враження, але не завжди сприймаються адекватно, для цього потрібен час. Вони можуть бути не лише східного походження, а й західного тощо, як, приміром, у ліриці та драматичних творах Лесі Українки, М.Рильського чи Юрія Клена. Е. з’являється і в інших жанрах літератури (найбільше в нарисах, де описується побут інших народів, наприклад, у Л.Чернова-Малошийченка: “125 днів під тропіками”, 1928 та ін.). Слова та вирази на позначення своєрідних, неперекладних понять та реалій інших народів, вживані у художній літературі незалежно від її конкретного тематичного зосередження, називаються також екзотизмами (“Чурек і сакля — все твоє” — Т.Шевченко). Однак вони лише тоді ефективно виконують свою смислову та художню функцію, коли автор володіє чуттям естетичної міри.