Екранізація (від. фр. есran, букв.: заслін, ширма) — відтворення засобами кіно і телебачення творів іншого виду мистецтва (літератури, театру, в т.ч. опери, балету). Зводячись довгий час до ілюстрації, “живих картин”, навіяних сюжетом відомих творів, Е. поступово набуває все більшої глибини інтерпретації літератури та художньої самостійності. Витлумачення стає незрідка полемічним (фільм “Євангеліє від Матвія” П.Пазоліні строго дотримується тексту Святого Письма і в той же час наскрізь перейнятий полемікою з традиційним християнством), супроводжується зміною історичного і національного колориту, місця дії (фільм А.Куросави, де дія “Ідіота” Ф.Достоєвського перенесена в японське місто після 2-ої світової війни). “Оптимальною” Е. вважають здебільшого тоді, коли метою кінематографістів стає створення мистецької аналогії екранізованого твору, переклад його на мову кіно із збереженням головних особливостей змісту і стилю першоджерела. При цьому цілком природним стає факт відмови від “буквалізму перекладу”, скорочення супутніх сюжетних ліній, більша концентрація дії чи духовного сенсу зображуваного. Прикладом саме такого, небуквального наближення до художніх глибин екранізованого твору може слугувати всесвітньо відомий фільм С.Параджанова “Тіні забутих предків”.

Меню