Двоголосе слово (двоголосся) — окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. Д.с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М.Бахтін у праці “Проблеми поетики Достоєвського” (1963) окреслює два різновиди Д.с: односпрямоване і різноспрямоване слово. Перший різновид характерний для стилізації, прикладом другого може бути пародія. Д.с: виділяється як окремий тип слова на тлі одноголосих слів-предметів або слів опредмечених. Д.с. характерне для епічної поліфонії, хоча з’являється і в інших сферах. Різновиди двоголосся проявляються, крім стилізації і пародії, в таких жанрах, як памфлет, сатира, гумореска, драма та ін.

Меню