Бурлацькі пісні — тематична група станових (суспільно-побутових) пісень, мотиви яких відбивають умови життя і праці бурлаків — людей-заробітчан без постійної роботи і постійного місця проживання. Мандрівне заробітчанство набуло особливого поширення з посиленням кріпацтва, від якого тікали селяни, та з розвитком промисловості й транспорту у XIX ст., які все більше потребували найманої праці. Бурлаками найчастіше  ставали соціально незахищені люди — сироти, позбавлені домашнього осідку, переслідувані владою, кріпаки-втікачі тощо. Тому Б.п. ідейно-тематичним змістом тісно пов’язані з чумацькими, наймитськими, сирітськими, строкарськими, емігрантськими, робітничими і навіть рекрутськими. У станових піснях цього спектру слова “бурлак”, “чумак”, “приймак” та інші взаємозамінні, що свідчить про певну умовність виділення бурлацьких пісень в окрему групу. Тому фольклористи їх об’єднають з наймитськими та заробітчанськими піснями.