Баєчка — різновид байки, невеличкий, здебільшого віршований гумористичний чи сатиричний твір. Розвиток Б. пов’язаний передовсім з іменем Л.Боровиковського (1809-89), автора збірки “Байки й прибаютки”, в якій чільне місце було відведено міні-байці. Поет вважав, що байка належить переважно до сатиричної, викривальної літератури, а “прибаютка” — до гумору. Повнокровному розвиткові Б. перешкоджала усталена думка, нібито цей жанр несерйозний, не вартий уваги письменника. Таке твердження розвіяли талановиті байкарі М.Годованець, П.Сліпчук, П.Ключина, П.Глазовий, створивши ряд оригінальних Б. Значного поширення в новітній українській літературі здобули Б.-притчі, Б.-агітки, Б.-фейлетони, Б.-епіграми, Б.-жарти.   Кожна з них — крилатий вислів, у якому у високохудожній формі висловлено повчальний досвід чи узагальнене спостереження. Міні-байки прості, афористичні і легко запам’ятовуються. Серед новітніх байкарів найбільш плідно цей жанр освоював М.Хижко:

Одна дорога в Кабана:
Від корита до багна.
* * *
У Трутнів нема буднів,
А в Бджіл — неділь.