Автологія (грецьк. autds — сам і logos — слово) — вживання слів у поетичному тексті в прямому значенні на відміну від тропів. Класичним прикладом автології можна вважати вірш Т.Шевченка “Садок вишневий коло хати”. До автологічного письма зверталися Є.Плужник, Д.Фальківський, Ю.Липа, П.Дорошко та ін. У сучасній ліриці автологія найбільш притаманна Л.Талалаю:

Неначе іншим бачиш літо
І степ, і сонце, і жнива,
Коли і запахом, і цвітом
П’янить підкошує трава.
У небі жодної хмарини
Земля озвучена сповна,
І пісню кожної пташини
Напам’ять вивчила луна.
Пора налитого колосся,
Пора ясної далини,
Коли не думаєш про осінь
І не пригадуєш весни.