Апосіопеза (грецьк. aposiopesis — умовчання) — стилістична фігура, незавершене, раптово обірване речення, в якому думка висловлена не повністю. А. підкреслює неможливість сформувати всю глибину думки, почуття або небажання про все говорити, оскільки співбесідник спроможний зрозуміти й без слів. Наприклад: “— Ха-ха-ха!… всіх… викоренити… ха-ха-ха!… щоб і на насіння… всіх!… а-ха-ха… — вона аж хлипала” (М.Коцюбинський); “Ми йшли туди… Та яке там йшли… Летіли, рвалися… Тож ми вірили, що там… Зрештою, ти сам знаєш…” (У.Самчук); “Тато, бувало, й за цілий день так багато не вибалакували слів. А тут…” (Р.Федорів).

Там, під горою, в посмутнілій хаті,
стоїть труна… а там, на тій горі…
І пізнє літо… снопики на нивці …
гукає мати… бігає хлоп’я…
А там, у гробі…

(Ліна Костенко). 

Меню