Анекдот (грецьк. ane’kdotos — невиданий) — коротка усна оповідь гумористичного чи сатиричного ґатунку з дотепним фіналом. Вперше цей термін вжив Прокопій Кесарійський (“Таємна історія”, VI ст.). Свого часу до анекдоту відносили фібліо та фацеції і польські фрашки. А. схильний розгортатися в новелу (Дж. Боккаччо, А.Чехов, Остап Вишня та ін.). Сюжети А. постійно використовував у своїх співомовках С.Руданський:

Питаються якось хлопця
Придорожні люде:
“Чи багато верстов, сину,
До Києва буде?”
“Та так, люде, того року
Було вісімнадцять,
А тепер, — говорить хлопець, —
Лічимо сімнадцять!”
“Що ж то, сину, за пригода
Така прилучилась?”
“Та пригода — не пригода —
Верства провалилась!”

А. — одне із джерел творчості сучасних поетів-гумористів (С.Олійник, П.Глазовий та ін.).