Анапест (грецьк. andpaistos — обернений, зворотний щодо дактиля) —” в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два — короткі, третій — довгий. У силабо-тонічній системі — трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪—). Одностопний А. майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній строфі, наприклад, у фольклорно стилізованому вірші М.Вороного:

[…] Покохає мене щиро
Незрадливо —
Усміхнеться й мені доля
Милостиво!
Приклад двостопного А.:
Я дійду на зорі
до найстаршої брами,
Де ключі? У Дніпрі.
А Дніпро — під валами

(В.Герасим’юк).

Зустрічається тристопний А.:

Закигиче розлука над нами,
Розчахне двосистемно навскіс,
Замордується лихо ножами
Чи зависне в петлі твоїх кіс

(І. Драч).

Чотиристопний А. досить поширений в українському вірші на противагу іншим розмірам трискладової стопи:

Польовою стежиною з дальніх доріг
Йду в село і радію сподіваній стрічі.
Тільки ж каменем смуток на серце наліг:
Кладовище побільшало вдвічі

(В. Марочкін).

П’ятистопний А., котрий витворює медитативний настрій:

На горі ніби снігом біліє давнезний собор,.
Що скликає всі вірні серця вечорами і зранку.
Давня ратуша в землю вростає, немов мухомор,
Сивий майстер в льотку замовляє вина філіжанку

(М. Рильський),

Шестистопний А. — найменш популярний у сьогоденній українській версифікації:

В тихих продувах вітру цілував я змокріле волосся.
Гуркотів спорожнілий трамвай — ночі й зливі навстріч.
А позаду — в пульсуючих прожилках листя неслося,
Мов колись і ніколи… за нами й над нами… всю ніч

(П. Куценко).

А. з’явився в українській поезії дещо пізніше порівняно з іншими тристопними розмірами — у другій половині XIX ст.