Агітаційна версифікація (лат. agitatio — спонукання до чогось) — актуальні вірші політичного гатунку, адресовані загалу, один з яскравих різновидів соціальної заангажованості поезії. Покликані донести до свідомості найширших народних мас певну ідею у спрощеній заримованій формі, вони неодноразово виправдовували своє призначення в позалітературному контексті. Політики, знаючи неабиякий вплив віршового слова на людську психіку, часто зверталися до його послуг, навіть намагалися припнути до своєї ідеології. Особливого зловживання зазнала А.в. у період комуністичного режиму, де вона перетворилася на примітивну агітку, застосовувану “гартованцями”, “молодняківцями”, вуспівцями, панфутуристами, продуковану апологетами “пролетарського” та соціалістичного реалізму. А.в. за умови її відповідності внутрішнім духовним потребам народу стимулює^його самоздійснення на іманентній основі. Так, принаймні, . народницька версифікація (М.Старицький, П.Грабовський, Б.Грінченко та ін.) пробуджувала національну самосвідомість українства. Могутньою пасіонарною силою національного державотворення перейнятий цикл О.Ольжича “Незнаному Воякові” (1935): “Державу не твориться в будучині, /Державу будується нині”.

Меню