Чому не наяву цей рай

Зранку очі я відкрив
і сни в думках повільно прокрутив
там ти була, це точно знаю
тебе, я з тисячі впізнаю
твою красу, лиш з ангелом зрівняю Тут не потрібно обирати
Кращою за тебе, навіть ангелу не стати
очі ці небесно сині,
по дитячому вони невинні,
дивлюсь у них, і розумію,
кохати іншу я не вмію,
і цього просто я не хочу.
Ззовні наче квіточка ранкова
ти не уявляєш, на скільки ти кайфова
безмежно мила і чудова,
ти є одна така, рідненька дівчинка моя.
Губки, наче спілі вишні,
вишні ці, налиті і дозрілі
звабливі й спокусливі такі
що ледь себе тримаєш руці
і ще, ця щира усмішка твоя,
викликає незрівнянні почуття
Цей сон був довгим і приємним,
почуття там лились через край,
питання лиш одне постало
чому не наяву цей рай…

автор: Андрій Білик