Володимир Лучук – Конюшину джміль носив Конюшину джміль косив, будяком ступню пробив… Як почула те бджола — бинт у поле принесла. Ногу вмить перев’язала, подає сап’янці: — Я ж казала… я ж просила взутися уранці!