Володимир Лучук – Конюшину джміль носив

Конюшину джміль косив,
будяком ступню пробив…

Як почула те бджола —
бинт у поле принесла.
Ногу вмить перев’язала,
подає сап’янці:
— Я ж казала…
я ж просила
взутися уранці!