Вірші українських класиків про природу – Дивувалась зима (Збірка)

1971 рік, видавництво «Веселка»
Для дошкільного віку
Автори: Українка Леся, Щоголів Яків, Франко Іван, Шевченко Тарас

Леся Українка
СПИТЬ ОЗЕРО…
Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни…»
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі
спадали з неба — білі, непрозорі —
і клалися в намети… Біло, чисто
попід наметами. Ясне намисто
з кришталю гран і ряхтить усюди…
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
легенькі гаптували мережки,
і мрії ткались золото-блакитні,
спокійні, тихі, не такі, як літні…

Яків Щоголів
ЗИМНІЙ РАНОК
Я люблю веселий ранок
холоднючої зими,
як на двір, на стіни, ґанок
і на шлях за ворітьми

упаде із неба промінь,
дим пов’ється з димарів,
на току підніме гомін
зграя галок і граків,

школярі свої ґринджоли
з повіток подостають
і по вулиці, мов бджоли,
до сугорка загудуть.

Сніг ясним кришталем блище
лютий холод допіка,
сонце вгору плине вище,
та не гріє здалека.

Олександр Олесь
ЯЛИНКА
Раз я взувся в чобітки,
одягнувся в кожушинку,
сам запрігся в саночки
і поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
ледве став ялинку брати,
як на мене зайчик — плиг!
Став ялинку віднімати

Я сюди, а він туди.
«Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
а тоді рубай, ледащо.

Не віддам і не проси!
І цяцьками можна гратись.

Порубаєте ліси, —
ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки,
і ведмеді, і лисиці,
і ворони, і граки,
і розбійниці синиці»

Страшно стало… «Ой, пусти,
не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости!
Я не буду більш ніколи!»

Низько-низько я зігнувсь
і ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
і подав сіреньку лапку.

Іван Франко
ДИВУВАЛАСЬ ЗИМА
Дивувалась зима,
чом це тануть сніги,
чом льоди присли всі
на широкій ріці?

Дивувалась зима,
як посміли над сніг
проклюнутись квітки
запахущі, дрібні?

І найдужче над тим
дивувалась зима,
що на цвіт той дрібний
в неї сили нема.

Тарас Шевченко
ВСТАЛА ВЕСНА
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
барвінком укрила.

І на полі жайворонок,
соловейко в гаї землю,
убрану весною,
вранці зустрічають…