Кир’ян Надія – Чому вусатий колосок? (Збірка)
Вірші “Каштаненя”, “Летюча квітка”, “Моя зірочка”, “Донечка і сонечко”, “Нісенітниця”, “Чому вусатий колосок?”, “Жар-пташка”, “Хто кого гойдає?”, “Сергійкові синички”, “Дощик на площі”, “Рушничок”, “Бджола і я”, “Миколка-першокласник”
КАШТАНЕНЯ
Каштан у дощ згубив каштаненя,
Розгублено обшукує кишені.
А те каштаненя, мов мишеня,
Принишкло у траві зеленій.
Лежить і стиха вигляда у світ.
Його не видно і не чути.
Каштан дитятку шле привіт —
Листочки, наче парашути.
ЛЕТЮЧА КВІТКА
Метелик на стеблинку сів —
І вже незрозуміло:
Чи то метелик там сидить,
Чи, може, квітка біла.
Бо крильця — білі пелюстки,
А в квітки — білі крила.
Зацвів метелик у траві,
А квітка полетіла.
МОЯ ЗІРОЧКА
У зорянім небі
Я зірочку знаю.
Її серед інших
Я завжди впізнаю.
Її я щоразу
Стрічаю в садочку,
Коли умиваюсь
У чистім струмочку
ДОНЕЧКА І СОНЕЧКО
Дивувалась Олечка:
«Диво й годі».
Дивувалась донечка
На городі:
«Викохали з сонечком,
Та й не знаєм,
Скільки на городі ми
Діток маєм».
НІСЕНІТНИЦЯ
Три ведмеді вухаті
Пішли сіно копати,
І картоплю косити,
І вирубувать жито.
Три індики пихаті
Залишились при хаті,
Щоб підлогу зварити
І борщі перемити.
Три зайці волохаті
При дорозі горбатій
Поливали будинки
Й будували ялинки.
Три ведмеді вухаті,
Три зайці волохаті
Повернулись до хати,
Де індики пихаті.
Разом їли підлогу,
Замітали дорогу,
Постелили цибулю
І в гніздечках поснули.
ЧОМУ ВУСАТИЙ КОЛОСОК?
В колоска пита Катруся:
— Чом у тебе довгі вуса?
— Дуже давній я і сивий,
Бачив сонце, бачив зливи,
З сонця, вітру і роси
В мене вуса відросли,
Бо багато сотень літ
Я годую хлібом світ.
ЖАР-ПТАШКА
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку,
Що кожного ранку,
Що кожного ранку
Жар-пташка злітає понад двором,
Торкає його
Золотистим пером.
Перо золотисте Іванка лоскоче,
Хлопчина швиденько
Розплющує очі
І миттю встає,
У вікно виглядає,
А тільки жар-пташки і сліду немає.
Скажіть мені, діти,
Коли вам не важко,
Куди відлітає
Щоранку жар-пташка?
ХТО КОГО ГОЙДАЄ?
У лісі зросла
Височенна ялина.
Зеленим верхів’ям
Дістала хмарини.
Зелена ялина
Гойдає хмарину.
Блакитна хмарина
Гойдає ялину.
І знову ялина
Гойдає хмарину.
І знову хмарина
Гойдає ялину.
То хто ж зрозуміє
І хто відгадає,
Кого з них гойдають,
А хто з них гойдає?
СЕРПИКОВІ СИНИЧКИ
Питається мама: — Сергієчку милий,
Чому ти сьогодні по вуха в чорнилі?
— Мені з авторучки на брівки, на щічки
Злетіли малесенькі сині синички.
ДОЩИК
Дощик чисто,
Дощик чисто
Умиває наше місто.
Умиває він топольки,
І травичку, і квітки.
І розкриті парасольки,
І барвисті парасольки
Під дощем
Немов грибки.
РУШНИЧОК
Маленька Оленка,
Левкова сестриця,
Що голочку має,—
Таки чарівниця.
Як голка сумна —
Тягне ниточку чорну.
Як голка весела —
Червону, проворну.
То голочка плаче,
А то — заспіває.
Оленка піснями
Рушник вишиває.
БДЖОЛА І Я
Легка хмаринка весело пливла.
Світило сонце. Колихались віти.
І біля вуха так гула бджола,
Немов казала: «Хочу пити!»
Я усміхнувся радісно бджолі
У тиші голубого ранку,
А потім разом з нею ми пили
Солодкий сік із однієї склянки.
Бджолі й мені так солодко було.
І дивувалися щасливі квіти,
Як дружно ми у неба під крилом
Пили із склянки сік і тепле літо.
МИКОЛКА-ПЕРШОКЛАСНИК
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола, і парту,
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило —
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
«Чи усе поклав у сумку?»