Богдана Лапченко – З жахливих думок складаються відчай і втома

З жахливих думок складаються відчай і втома,
Брехливі претензії ллються весь час без упину.
А я цілий тиждень сиджу майжевдома,
П’ю майжеконьяк, а деколи – майжемартіні.
Завішені вікна брудними шторами смутку,
А я й через них бачу двір і широку дорогу:
Отут ти колись дарував незабудки,
А тут – цілував мене біля порогу.
Ти майжелюбив мене. Ми зустрічались о п’ятій,
Сховавшись на деякий час від істерик.
Усі почуття, що були – майжесправжні.
Якийсь листоноша приніс мені білий конвертик.
Від тебе? Цікаво, що ж буде в середині, в ньому?
Відкрити б його, та, боюся, не вийде.
Я знов ставлю крапку, а ти домальовуєш кому.
Отак і живем. Чим не справжня родина.

автор: Богдана Лапченко

З жахливих думок складаються відчай і втома