Богдана Лапченко – Із твоїх зім’ятих светрів…

Із твоїх зім’ятих светрів не просочується запах.
Я хотіла підійматись – довелося йти униз.
Ти мовчиш. Я здогадаюсь, що в оцих таємних знаках
Заховалася надія і такий маленький світ.
Не відводь очей, будь ласка. Ти потрібен мені зараз.
Більше чути я не хочу ні про що пустих розмов.
Хочу усмішок і сонця, розганяй скоріше хмари,
Поки ще зими немає, поки чай не захолов.

автор: Богдана Лапченко

Із твоїх зім'ятих светрів не просочується запах.