Як легко з скелі впасти в океан,
як легко подумки з’єднати береги.
Бува, слова – обман і все…обман!
Буває так, що ти собі не ти.
І дні на дні пливуть рікою долі,
десь тихо гасне останній ураган.
Краса життя представлена метою,
але чи віриш в себе ти, наприклад, сам?
Та ну, вже час забути все, чому тебе навчали.
Не пригодиться те, – то купка нісенітниць.
І головне не те, ким ми були, а те, ким стали.
Та все ж, ми живучи у світі, знаходимось у клітці.
Так-так, у клітці всіх своїх бажань і прагнень,
перегорівших дій і вибухів емоцій,
сумнівних запитань та куплених пояснень!
Ех… всі ми тут “тимчасові” переможці.
автор: Богдан Зеленюк
