Богдан Рапп – В пам’ять загиблим героям, під Іловайском.

Ну от і все – зімкнувся круг,
Хтось говорив, що не можливо.
Гаряча кров холоне в жилах,
Прошу, хоч ти не падай з рук!
Ти так зворушливо красива.

Два слова змістом в тисячі,
Ти не почуєш навіть ехо,
Бо тут так шумно, справжнє пекло –
Безпереривні куль дощі,
А ти далеко, так далеко.

Я йшов вперед, кипіли дні,
І у боях стогнали ночі,
Не раз міняла доля почерк,
Все ж притулився до землі.
Твої прекрасні сині очі.

Здіймались в вись потоки диму,
Вривались душі до небес,
Уздовж обпалених берез.
Якось не страшно вже, та дивно –
Чи я помер, чи знов воскрес.

А поки сили покидали,
Мені думок лишивши квоту
У перемішку з кров’ю й потом,
На нас плювали генерали
Й твоє ще важчим стало фото.

Таким важким, що відпускаю,
Остання із моїх невдач,
Вщуха помалу стогін й плач.
Скінчився шлях, дійшов до краю,
Вже засинаю, ти пробач…

автор: Богдан Рапп

В пам’ять загиблим героям, під Іловайском.