Бо Ляля – Перепиши мене наново усіма мовами тиші…

Перепиши мене наново усіма мовами тиші,
Розкриши на шматки, переплав і зроби кристал.
Мене окрім тебе ніхто вже не перепише.
Був вогонь – вигорів, падав дощ – перестав…
Зроби з мене чорний аркуш і напиши листа

Цим люди у мертвих вечірніх пабах,
Пропахлим дешевими цигарками.
…Ти пам”ятаєш, як вперше падав
На шовкову постіль з чужими жінками?

Вікна були розчинені навстіж,
З ними кохався весняний вітер.
Ти пам”ятаєш, як ти зламався
І розсипався несамовито?

Потім було невимовно гірко,
Перша безвихідь, чужі акорди…
Ти переписував під копірку
Наявність дому, теплої ковдри,

Їжі з якихось напівфабрикатів,
Кількох коханок, непевних друзів,
Зламаний внутрішній індикатор
Для виявляння дурних ілюзій…

Коричневіли на сонці плечі,
Нерви здавали свої позиції.
“Мабуть, пора пакувати речі.” –
Сказало дівча у сукенці ситцевій.

Сни ваші шкірились, мов шакали,
Ви блукали вершинами…
А потім інше дівча сказало:
“Перепиши мене…”

автор: Бо Ляля

Перепиши мене наново усіма мовами тиші...