Біографія Івана Шаповала

Іван Максимович Шаповал (4 січня 1905, с. Гаражівка, нині входить до складу с. Велика Комишуваха Барвінківського району Харківської області — 2003) — український письменник,краєзнавець, учений у галузі металургії. Кандидат технічних наук. Член Національної спілки письменників України (від 1967 року).

Народився в селянській родині. Трудове життя почав з 14 років. 1923 року вступив до комсомолу. До 1935 року перебував на комсомольській і культурно-освітній роботі.

У 1928–1933 роках навчався на робітничому факультеті та працював у Дніпропетровському історичному музеї. У 1934–1938 роках навчався в Дніпропетровському металургійному інституті.

Після закінчення інституту працював інженером, майстром ливарного цеху на заводі імені Карла Лібкнехта та ДПРЗ. Був завідувачем промислового відділу міськкому партії, секретарем парткому металургійного інституту. Далі — доцент Дніпропетровського гірничого інституту (до 1970 року).

Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджено орденом Червоної Зірки та медалями.

Основні публікації

У післявоєнні роки вийшло в світ кілька наукових праць Івана Шаповала:

  • «Наука и техника на Днепропетровщине»,
  • «Ученые Днепропетровщины на службе семилетки» (1960),
  • «Продлить жизнь деталей машин»,
  • нариси про вчених «Стежками незвіданими» (1966).

Від 1950 року часто виступав у періодичній пресі зі статтями та нарисами. Опублікував у журналах понад 40 науково-технічних статей.

Автор книги про Дмитра Яворницького «В пошуках скарбів» (1963).

Також видав книги:

  • «Широкі крила» (1969),
  • «Академік О. П. Чекмарьов» (1971),
  • «Володимир Маяковський» (1974),
  • «Придніпровські джерела»,
  • «Взяв би я бандуру»,
  • «Козацький батько».

Лауреат премії імені Дмитра Яворницького.

Меню