Мені було без місяця двадцять,
Коли вперше за вічність мого паління,
Моє серце тарахкотіло з кожною тягою
Потужністю двигуна внутрішнього горіння.
Знаєте, як негодують старі автівки,
Як вони, немов сперечаючись з нами,
Гарчать на хазяїна й майже кидаються
На вже знайомих і ще не знаних.
Моє серце аплодувало
Як на концертах на площах і в парках.
А ні! ЯКІ ТАМ У БІСА ОПЛЕСКИ
Такому артистові як цигарка.
Серце перекочувалося й било,
Але зупинялось на видиху.
Ніби в нього тоді інша людина
Увозила контрабанду без мого відома.
Ну що, мовчіть, – скомандував лікар,
Звернувшись до мене, серця й недуга.
А потім слухав нас ТАК уважно,
Як досі мене ніхто не слухав.
І поки спокій шириться кабінетом,
Можна чути, як серце іншому серцю
Зізнається:
«Хазяїн палить,
тому що хоче моєї смерті…»
автор: Анна Єгорова
