Жінки, що не записують адрес,
раніше прокидаються й шукають
не цигарки не одяг і не каву,
а вихід – він же має бути десь.
Жінки, що не лишають номерів,
ніколи не вовтузяться з ключами,
зникають так, щоб їх не помічали
у світанкових сутінках дворів.
Ідуть назад – і струшують луску
рясних пліток на виставлені сіті,
ідуть тихіше за війну піску
із часом – і за все на світі,
що не звучить, не заважає йти.
А потім – знову виринають звідкись
жінки, що не бояться висоти.
Бо просто вниз їм ніколи дивитись…
автор: Анна Малігон
