Я дякую тобі за мій душевний стан,
За те що хочеться ночами щось писати,
Що ти відкрив мене як Магеллан,
Відкинувши усі кордони й грати.
Я дякую за те що я жива,
За мої почуття що раніш спали,
І за важливі сказані слова,
Які у душу глибоко запали.
Я дякую тобі за мої сни,
В яких давно ти кожну ніч буваєш,
За те що не чекаю я весни,
Бо ти мене теплом й так напуваєш.
Я дякую за те що ти десь є,
І не важливо що не разом ми щоночі,
Я знаю ти моє а я твоє,
Я за тобою піду світ-за-очі…
автор: Анна Ботушанська