Ми покалічені, розбиті
наші серця, ми вже
уламки колись прозорого
скла, ми згаслі зірки і
загублені планети, не
можемо ніяк зупинитись й
калічимо іншим серця,ми
такі які є вже нас не можливо
змінити, все давно зламане,
як і ми самі поламані,
хворіємо людьми, а лікуємося
дешевим портвейном, куримо
на голодний шлунок,та байдуже
це, бо ми покалічені,вже давно
загублені, понівечені наші серця,
інших ламаємо, та все вже втрачено,
ми такі які є, нас не змінить ніщо
навіть дорогоцінний час.
автор: Анна Боцула
