Так починається осінь,
Я впізнаю її почерк,
Коли ночі у тиші, а дні коротші,
Серце потроху дощем заливає,
Коли не бажаєш нових відносин,
Так починається осінь, з першими светрами,
Літрами кави, контактами стертими,
Вогнем сигарет, запалених з фільтру,
Холодом думки, подихом вітру,
Так починається осінь, снами у потязі,
Пошук себе (у постійному пошуці),
Коли не знаходиш на все причини,
Коли відчуваєш, що у чомусь ти винен.
Так починається осінь,
Зникають рими.
автор: Андрій Тіток
