Кожен із тих, з ким ти переспала,
Кому колись віддавалась пристрасно,
У твому житті не більш ніж спалах,
В усіх підворіттях великого міста,
Кожен із тих, з ким ти зустрічалась,
Про кого казали “вдала партія”,
Лишали тебе саму на вокзалах,
Лишали тебе на низькому старті,
І кожен із тих, кого потім чіпляла,
До кого на каву йшла «на хвилинку»
Зникали зранку, зазвичай з дощами,
Цим самим виводячи тебе із ужитку,
А потім збігались усі твої подружки,
Питали, чого ти така сумна,
Години про щось теревенили пошепки,
Аж поки ти не лишалась одна,
Шукала правду у портвейні міцному,
Бачила сніг, що на землю стелиться,
І відчувала стільки всього,
Що інколи навіть хотіла застрелитись.
автор: Андрій Тіток
