Андрій Малярик – Коли повагу розчавили безпощадно…

Коли повагу розчавили безпощадно,
І без уваги залишѝли жити в му̀ці,
Коли і друзям довіряти стало складно,
Я вирішив довіритись собаці.

Найкращий друг, який не вимагає
Аплодисментів, похвалѝ, і навіть,
Коли зірвешся, ну, життя, буває,
Він замість ляпаса своє лице підставить.

Коли кричиш так голосно на нього
За той шматок, за той кусочок хліба,
Продовжує любить тебе одного,
Біжить так щиро й обімає ніби.

Завжди з тобою і в біді, і в горі,
Твоє життя для нього найцінніше.
З усмішкою стрічає на порозі,
Й не відпустив б нікуди тебе більше.

Як прикро, ми втрачаємо з роками
В собак надію і лупцюєм їх, як можем.
Для тих, хто нам зробив на серці рани,
Ми, не задумавшись, усіх на нуль помножим.

автор: Андрій Малярик