Андрій Любка – Вакханалія

я живу отут напиваюся знову
заглиблений в себе немов у єресь
зустрівши чортів забувши єгову
приходять вночі і стукають в двері
засмаглі студентки двоногі пантери
вологі мов щогли після змивань
оголені курви виходять в етери
заходить в облогу вологий жадан
і тут я згадав про аскольда і діра
до чого тут дір коли ця діра
засмоктує в себе як води нілу
це наче море пірни аж до дна
і винесеш перли натрудишся досить
а тут ти помітив цитую франка
танцює петро і архангел йосип
хмільні від вина стрункі мов стіна
і білі спалахи наче фари
і збуджені крики дам тобі дам
а зранку посплю забивши на пари
спраглий кохань і нових злягань

автор: Андрій Любка