Андрій Любка – Меланхолія

осінь від’їзд і вокзали
чорна розчинна кава
жили наче канали
сутінь твоєї постави

бути не значить чути
жити або померти
бути це просто взути
мешти своєї смерти

дощ сірячина мряка
бути не значить чути
як в надвечір’ї плакав
янгол твоєї смути

аж до розвиднення спати
і надягати браслети
наче з води виповзати
з сутіни своєї смерти

чай роздуплятися нежить
втеча від параної
саме тобі належить
встигнути вскочити в поїзд

автор: Андрій Любка