Андрій Любка – Час від часу

Час від часу варто щось змінювати
У своєму житті. Наприклад, прокидатися
Зранку і виходити в прохолоду балкону,
Курити «Мальборо» й думати.
Думати про цей в’язкий туман, про перші ранкові
Маршрутки, про чергову тріщину в
Наших стосунках. Просто осіннього
Ранку видимість значно зменшується, йдеться про
Більші масштаби, отже, про можливість бачити в
Цьому тумані значно менше речей, ніж є насправді, хоча
Що є насправді, кажеш собі.

Просто думати зранку впадло, особливо
Якщо мої вірші останнім часом дуже «стабільні»:
Без надривів у голосі і непотрібних рим, в’язкі, як
Цей туман, затяжні, як цей дощ.

Зрештою, думати, поки палає цигарка, поки
Вариться кава, поки ти спиш, це ніби робити
Якісь заборонені речі, ніби
дотримуватися старовинних ритуалів,
ніби вчиняти незрозумілі обряди.

На цьому балконі після нічного сексу,
Після запаху поту, думати надзвичайно важко,
Саме в такі моменти можна переконатися
В матеріальності думки, яка цинковим прутнем
Заштовхнута в мою голову.

На цьому балконі з цигаркою в роті, зі скуйовдженим
Волоссям, із думкою про купівлю книги Маяковського чи
Булгакова, бачу місця на гілках дерев, де весною з’являться
Бруньки, а ти будеш ходити напрочуд легко
Вбрана, очікуючи на паморочливий запах
Прілих каштанів.

автор: Андрій Любка